Обмеження участі в бойових діях для військових, які служать менше трьох місяців  (законопроєкт 15086 від 17.03.2026)

Проєктом Закону № 15086 від 17.03.2026 пропонується внести зміни до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».  Відповідно до них військові,  які проходять службу за контрактом та/або за призовом під час мобілізації, не залучатимуться до безпосередньої участі у воєнних (бойових) діях:

- протягом трьох місяців після проходження базової загальновійськової підготовки 

- або трьох місяців після випуску з вищих військових навчальних закладів з присвоєнням військового звання офіцерського складу.

Рекомендація  ГО “Юридична сотня”: підтримати.

Уточнення повноважень центрів рекрутингу (законопроєкт 15097 від 23.03.2026)

Законопроєкт 15097 від 23.03.2026 підготовлено Міноборони на виконання доручення Уряду. Попередні зміни (Закон № 4720-ІХ) надали центрам рекрутингу ЗСУ право вести військовий облік, але не узгодили це з іншими нормами закону. Через це виникають труднощі в застосуванні та ризик різного тлумачення. Тому пропонується уточнити закон і чітко визначити всіх суб’єктів, відповідальних за ведення військового обліку. 

Рекомендація  ГО ”Юридична сотня”: підтримати.

Соціальні нормативи щодо послуг для ветеранів (№ 15106 від 30.03.2026)

Проєкт пропонує надати Кабміну право визначати специфіку застосування соціальних нормативів щодо доступності послуг для ветеранів.

Водночас законопроєкт прямо встановлює обмеження: такі особливості не означають запровадження нових державних соціальних нормативів і не можуть бути підставою для підвищення чинних соціальних стандартів або гарантій.

Загалом мета змін — підвищення доступності послуг для ветеранів за рахунок управлінських рішень і гнучкого регулювання, без перегляду базових соціальних стандартів. Водночас проєкт не деталізує механізм змін до цих соціальних нормативів у бік звуження (є заборона лише на розширення), що може призвести до визнання неконституційними таких норм.

Рекомендація Юридичної сотні: доопрацювати.

Звільнення з військової служби, якщо є підстави для відстрочки під час мобілізації (№ 15119 від 31.03.2026)

Законопроєкт пропонує надати право на звільнення мобілізованим як під час дії особливого періоду, так і під час воєнного стану:

• якщо підтверджені наявні на момент призову обставини, передбачені ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», крім підстав, передбачених пунктами 1, 16, 19–24 ч. 1 та п. 1, 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
• якщо набрало законної сили судове рішення, яким визнано протиправним призов на військову службу під час мобілізації.

Правом на звільнення з військової служби без відповідного судового рішення НЕ зможуть скористатися такі категорії мобілізованих:

1. заброньовані; 
2. керівники міністерств та їх заступники, керівники державних органів, органів державного управління, юрисдикція яких поширюється на всю територію України;
3. Уповноважений ВРУ з прав людини;
4. Голова та інші члени Рахункової палати;
5. працівники органів військового управління (органів управління), військових частин (підрозділів) МОУ, ЗСУ, ДССТ, Служби Держспецзвʼязку, СБУ, Служби зовнішньої розвідки України, НГУ, ДПСУ, УДО апарату МВС та експерти установ експертної служби МВС;
6. дипломатичні службовці, які займають дипломатичні посади, МЗС, а також, які мають дипломатичний ранг Надзвичайний і Повноважний Посол;
7. державні службовці, які готують висновки до проєктів нормативно-правових актів, проводять їх фахову, наукову, юридичну експертизу та/або експертизу прийнятих нормативно-правових актів, державні службовці, які безпосередньо виконують функції із забезпечення кібербезпеки, кіберзахисту та безпеки інформаційних технологій, роботи з розроблення програмного забезпечення, адміністрування баз даних, впровадження та підтримки новітніх інформаційно-комунікаційних технологій в органах, що забезпечують діяльність Президента України, ВРУ та КМУ;
8. інші військовозобов’язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках;
9. здобувачі освіти, що здобувають рівень освіти, вищий за раніше здобутий, у послідовності, визначеній ч. 2 ст. 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури;
10. наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів фахової передвищої освіти, професійної освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють у закладах освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки. 

Зауваження! Ухвалення законопроєкту може призвести до перевантаження судової системи. Крім того, з метою дотримання принципу рівності та недискримінації, а також юридичної визначеності, слід зазначити, з якого моменту підлягають застосуванню положення закону. 

Рекомендація Юридичної сотні: потребує доопрацювання.

Стягнення аліментів у разі визнання одного з батьків безвісно зниклим за особливих обставин (№ 15109 від 30.03.2026 року)

З пояснювальної записки випливає, що метою внесення змін до статті 181 СК України є уточнення та врегулювання питань, пов’язаних із стягненням аліментів у разі визнання одного з батьків безвісно зниклим за особливих обставин.

З аналізу порівняльної таблиці до проєкту Закону України «Про внесення зміни до статті 181 Сімейного кодексу України щодо стягнення аліментів у разі визнання одного з батьків, як особи, яка безвісно зникла за особливих обставин», судової практики та чинного законодавства можна виснувати, що доповнення статті 181 Сімейного кодексу України частиною 11, а саме: «Статус одного батьків, як особи, яка зникла за особливих обставин, не звільняє його від обов’язку утримувати неповнолітніх дітей», несе переважно позитивний характер і спрямоване на захист прав дитини.

По-перше, норма закріплює принцип безперервності сімейних обов’язків, тобто набуття статусу зниклого за особливих обставин не звільняє від утримання дитини. Це відповідає положенням Конституції України, що закріплені в статті 51, та загальним принципам сімейного законодавства.

По-друге, норма робить правила правозастосування однаковими для всіх судів. На момент аналізу суди вже висловлюють позицію, що статус зниклого за особливих обставин не є підставою для припинення аліментних зобовʼязань, грошове забезпечення військовослужбовця зберігається і з нього можливе стягнення, але відсутність прямої норми в законодавстві призводить до можливості різного її тлумачення виконавцями, військовими частинами та судами.

Приклади судової практики

Рішенням Городоцького районного суду   Хмельницької області від 19 березня 2025 року    в справі № 686/25433/24 (залишено без змін апеляційною інстанцією) ухвалено стягнути аліменти з військовослужбовця, який зник безвісти за особливих обставин https://reyestr.court.gov.ua/Review/126060961

Рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького по справі № 404/2181/25 від 29 жовтня 2025 року  https://reyestr.court.gov.ua/Review/131361287: 

“Суд врахував, що за військовослужбовцем, який зник безвісти, зберігається грошове забезпечення, яке виплачується членам сім’ї, що свідчить про наявність можливості надання утримання. Відповідно до норм Сімейного кодексу, батьки зобов’язані утримувати повнолітніх дітей до 23 років, якщо ті навчаються і потребують допомоги”.

По-третє, процес стягнення вже діє. Згідно з постановою КМУ № 884 від 30 листопада 2016 року, аліменти утримуються з усього грошового забезпечення військовослужбовця. Норма законодавчо підтвердить цю можливість і захищатиме інтереси дитини.

 Рекомендація Юридичної сотні: підтримати.