Передбачається для роботодавця здійснювати заходи розумного пристосування.

 

Таке пристосування здійснюється з ініціативи людини з інвалідністю, а не за потреби, визначеної роботодавцем. Потреба в розумному пристосуванні може бути підтверджена індивідуальною програмою реабілітації особи з інвалідністю та консультаційними висновками лікарів або інклюзивно-ресурсного центру чи іншими документами.

 

Роботодавець має розглянути  заяву про забезпечення розумного пристосування протягом 5 днів, узгодити можливі заходи розумного пристосування  з людиною з інвалідністю та повідомити її про своє рішення.

 

Відмова в розумному пристосуванні працівнику допускається лише, якщо це створює непропорційний або невиправданий тягар для роботодавця, з урахуванням, зокрема, обсягу ресурсів, необхідних для розумного пристосування, фінансових, матеріальних, людських та організаційних; вартості і масштабу запропонованих заходів; очікуваної користі для людини з інвалідністю, а також впливу на трудовий колектив, організацію виробництва чи надання послуг.

 

Крім того, роботодавець має довести непропорційність або невиправданість тягаря.

 

Фінансове забезпечення заходів розумного пристосування може здійснюватися як за рахунок власних коштів, коштів державного/місцевих бюджетів, так і через компенсацію, співфінансування, надання грантів.

 

Законопроєктом визначено порядок отримання компенсації витрат на заходи розумного пристосування, а також умови, за яких така компенсація не здійснюється.

 

Загалом законопроєкт розширює обов’язки роботодавців, чітко визначає критерії допустимої відмови та закріплює пріоритетну роль людини з інвалідністю у визначенні необхідних заходів розумного пристосування.

 

Рекомендація Юридичної сотні: підтримати законопроєкт.

 

Проєктом пропонується внести зміни до Закону України “Про ветеранське підприємництво”, який набирає чинності 26 лютого 2026 року.

 

• віднести до суб’єктів ветеранського підприємництва юридичні особи, у яких ветеран війни особисто та/або з іншими ветеранами володіє корпоративними правами в розмірі не менше 60 відсотків статутного капіталу (наразі — 100 відсотків);

 

• надати можливість суб’єктам ветеранського підприємництва отримувати одночасно декілька видів фінансової державної підтримки, водночас вимога про відображення в Єдиному державному реєстрі ветеранів війни даних про отримання певного виду фінансової державної підтримки скасовується;

 

• вилучити норму, за якою статус суб’єкта ветеранського підприємництва є строковим і набувається на п’ять років;

 

• спадкування права на набуття статусу суб’єкта ветеранського підприємництва в разі смерті, оголошення судом безвісно відсутнім або померлим ветерана війни для другого з подружжя або одного з батьків;

 

• збільшити обсяг залучення суб’єктів ветеранського підприємництва до вироблення продукції (товарів, робіт, послуг) для державних та регіональних потреб з 5 до 15 відсотків відповідних бюджетних програм;

 

• збільшити обсяг фінансової державної підтримки суб’єктів ветеранського підприємництва загальнодержавними, регіональними та місцевими фондами з 10 до 25 відсотків бюджету програм підтримки підприємництва на поточний рік;

 

• з метою сприяння інтеграції ветеранського підприємництва в розвиток народного господарства та національної економіки, світової господарської системи, створення сприятливих умов для підприємницької діяльності, розвитку науково-технічних і торговельних зв’язків між ветеранами-підприємцями, членами їхніх сімей та підприємцями зарубіжних країн, дотримання ними своїх обов’язків і забезпечення їхніх прав, представництва інтересів суб’єктів ветеранського підприємництва та їхніх об’єднань у державних органах, органах місцевого самоврядування, у відносинах з іншими юридичними особами, захисту інтересів та соціальних прав, сприяння підвищенню професійного рівня створити Національну Раду ветеранського підприємництва. 

 

Водночас передбачається, що Національна Рада ветеранського підприємництва утворюється з’їздом суб’єктів ветеранського підприємництва, на якому також буде затверджено статут як установчий документ. 

 

Органами Національної Ради ветеранського підприємництва є: 

1) з’їзд суб’єктів ветеранського підприємництва України;

2) ревізійна комісія Національної Ради ветеранського підприємництва; 

3) з’їзд суб’єктів ветеранського підприємництва регіону; 

4) рада ветеранського підприємництва регіону. 

 

Вищим органом самоврядування суб’єктів ветеранського підприємництва є з’їзд суб’єктів ветеранського підприємництва України, який:

- утворює Національну Раду ветеранського підприємництва, обирає Голову та його заступників; 

- затверджує статут Національної Ради ветеранського підприємництва; 

- затверджує Кодекс професійної етики суб’єктів ветеранського підприємництва; 

- утворює ревізійну комісію Національної Ради ветеранського підприємництва; 

- затверджує Положення про Національну Раду ветеранського підприємництва та Положення про ревізійну комісію Національної Ради ветеранського підприємництва; 

- розглядає та затверджує звіти Національної Ради ветеранського підприємництва, висновки ревізійної комісії Національної Ради ветеранського підприємництва та звіти інших органів, утворених Національною Радою ветеранського підприємництва; 

- визначає розмір членських внесків, необхідних для виконання функцій Національної Ради ветеранського підприємництва;

- затверджує кошториси Національної Ради ветеранського підприємництва, її органів, а також звіти про їх виконання; 

- здійснює інші повноваження відповідно до Закону та статуту.

 

Державні органи та органи місцевого самоврядування сприятимуть Національній Раді ветеранського підприємництва у виконанні нею статутних завдань, а втручання державних органів, органів місцевого самоврядування в діяльність Національної Ради ветеранського підприємництва, як і втручання Національної Ради ветеранського підприємництва в діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування не допускається.

 

• зменшення частки корпоративних прав ветеранів у статуті юридичної особи зі 100 до 60 відсотків є значним і може бути ризик формального володіння корпоративними правами без здійснення діяльності саме як суб'єкт ветеранського підприємництва;

• вбачаємо обмеження прав дітей померлих, безвісно  відсутніх ветеранів на спадкування права на набуття статусу суб’єкта ветеранського підприємництва;

• утворення органів самоврядування суб’єктів ветеранського підприємництва загалом є доцільним, але потребує чітких механізмів для унеможливлення втручання органів державної влади в діяльність органів самоврядування суб’єктів ветеранського підприємництва.

 

Рекомендація Юридичної сотні: потребує доопрацювання.

 

 

Пропонується внести зміни  до статті 7 Закону України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей».

 

Зокрема, запровадити щомісячну додаткову допомогу в розмірі 50 000 гривень для осіб, які відразу після звільнення з полону перебувають на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров’я понад 30 календарних днів, включаючи час переміщення з одного закладу охорони здоров’я до іншого. Причиною такого лікування має бути  захворювання, травма (поранення, контузія, каліцтво), що потребує тривалого стаціонарного лікування.

 

Виплата додаткової допомоги призупиняється, якщо звільненому повідомлено про підозру у вчиненні злочину проти основ національної безпеки України. У разі набрання законної сили обвинувальним вироком за вчинення злочину проти основ національної безпеки України додаткова допомога не виплачується. 

 

Зауваження 

 

Законопроєкт частково дублює положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов’язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану». Так, у прикінцевих та перехідних положеннях цього закону вказано, що військовослужбовці, які відразу після звільнення з полону перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров’я понад 30 календарних днів, включаючи час переміщення з одного закладу охорони здоров’я до іншого, у зв’язку із захворюванням, травмою (пораненням, контузією, каліцтвом), що потребують тривалого стаціонарного лікування, отримують щомісячну виплату додаткової винагороди в розмірі 50000 гривень.

 

Оскільки  Закон України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей” поширює свою дію і на військовослужбовців, 2 закони будуть регулювати те саме питання.

 

З таких підстав радимо уточнити коло суб’єктів, на яких буде поширювати дію цей закон, щоб уникнути  проблем з виплатами.

 

Рекомендація Юридичної сотні: підтримати після доопрацювання.