20 квітня Старокостянтинівська громада і відвідувачі заходу зібралися у стінах Сахновецької загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів, щоб вшанувати пам’ять земляка-односельчанина Карп’юка В’ячеслава Васильовича, який загинув у війні на Сході України, захищаючи цілісність нашої держави. Солдат В’ячеслава Карп’юк був випускником цієї школи і на його честь відкрили пам’ятну дошку.
Наш воїн-захисник народився 24 липня 1988 року у мальовничому селі Сахнівці. Як згадують рідні, зростав напрочуд гарним, веселим і слухняним хлопчиком. Завжди допомагав мамі й бабусі по господарству, любив бавитися з молодшими сестричками. Уже тоді в його характері почали формуватися якості відповідальності, чесності та принциповості. А ще В’ячеслав був дуже добрим, щирим, товариським і справедливим — завжди був готовий прийти товаришам, однокласникам на допомогу. Після закінчення школи у 2005 році вступив до Старокостянтинівського професійного ліцею. Далі — служба у рядах Збройних Сил України в Ізмаїлі. У 2010 році одружився та став батьком.
Коли 24 лютого 2022 року увесь народ піднявся на захист суверенних кордонів нашої держави, В’ячеслав не зміг лишатися осторонь. Уже 27 лютого він був прийнятий добровольцем на військову службу у Перше відділення Червоноградського Районного Територіального Центру 63 Оборонної Бригади.
Рідні просили у Бога, щоб швидше закінчилася війна, щоб живим і здоровим повернувся син, чоловік, тато, брат, дядечко… Але 5 вересня 2022 року життя воїна В’ячеслава обірвалося. Смерть настала від отриманих важких поранень внаслідок мінометного обстрілу противником позицій села Озерне на Донеччині.
Дружина В’ячеслава, пані Катерина, стала однією з ініціаторів сумного, але водночас величного заходу — відкриття меморіальної дошки нашому Герою. Тут зібралися люди, які любили і знали В’ячеслава, а тепер його вшановують і дякують йому.
Директорка Сахновецької загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів Надія Адамчук нагадала, що багато односельчан, випускників школи, стали на захист України з перших днів повномасштабного вторгнення ворога на територію нашої країни. Ціною власного життя В’ячеслав здійснив найбільших подвиг справжнього патріота — віддав своє життя за Незалежність України. Його загибель — це невимовна втрата для родини, сім’ї, усіх нас. У цей світ Славко прийшов як звичайна людина, а залишив його як Герой. Він вже не з нами, але назавжди в наших серцях і спогадах. Щира усмішка Славка на мармуровій плиті кожного дня буде зустрічати відвідувачів нашої школи. Навічно його ім’я вписане в історію нашого закладу як воїна-Героя, — наголосила пані Надія.
Керуючий справами виконавчого комітету міської рада Наталія Шабельник зазначила: «Сьогодні ми схиляємо низько голови в пошані перед батьками, які виховали справжніх Героїв, тих чоловіків, які без сумнівів пішли захищати свої родини і сім’ї ще із 2014 року, і з неймовірно потужною силою піднялися у 2022 році боронити кожного із нас. Наша пам'ять робить живим кожного полеглого захисника, який небесним воїном, що допомагає своїм бойовим побратимам вистояти на війні».
Вшанував пам'ять мужнього воїна-сахнівчанина і начальник управління освіти Анатолій Пасічник: «Приємно дивитися у радісні й веселі дитячі очі, але дуже боляче дивитися у сумні очі дітей. Україна втрачає найкращих, таких, як В’ячеслав. Ми сьогодні низько вклоняємося тим воїнам, які віддають найцінніше — життя — для нашої із вами Перемоги».
Староста Сахновецького округу Алла Яснюк у своїй промові назвала В’ячеслава Карп'юка «нашим усміхненим бешкетником Славком», і прикро зауважила, що «тепер ми вимушені говорити про нього у минулому часі, що він «був», який свідомо поклав своє життя за Мир і Перемогу. Такою жорстокою ціною створюється наша сучасна історія, формується українська нація».
Щемливий відгук у серцях присутніх знайшли слова сестри захисника Валентини Петлюк: «Вже восьмий місяць важка рана оповила нашу родину, вже восьмий місяць не телефонує лагідний син для мами, вже восьмий місяць не чують настановчі слова діти, вже восьмий місяць не чують слова підтримки сестри. Славко жив і мріяв про вільну мирну Україну. Я вірю і знаю, що його молоде життя пройшло не даремно. Клятий ворог відповість за усе: за кожну сльозу матері, за крик дітей, за роз’єднані душі рідних, за кожен спалений клаптик нашої землі. Герої не вмирають! І Славко буде вічно жити в наших серцях і душах таким усміхненим й радісним».
Сумуємо та у глибокій пошані схиляємо голови перед світлою пам’яттю прекрасної людини і хороброго воїна. Герої не вмирають! Вони оберігають нас з небес!
Поділитися
