Сьогодні, 1 жовтня, у День захисника і захисниць України, на фасаді Старокостянтинівської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів № 4 відкрили ще три пам’ятні дошки на честь героїв російсько-української війни — Володимира Процика, Віктора Тодорашка та Олександра Шістера. Вони віддали своє життя, захищаючи нашу незалежність та територіальну цілісність. 

Право  відкрити  меморіальні  дошки  надали рідним загиблих воїнів.

Тодорашко Віктор Вікторович народився 11 листопада 1985 року в м.Старокостянтинів. Закінчив Старокостянтинівську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №4..Віктор Тодорашко поліг 31 серпня 2023 року в районі населеного пункту Новоєгорівка Сватівського району Луганської області під час виконання бойового завдання.
За життя Віктор був відзначений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест» і нагороджений Нагрудним знаком І ступеня «Хрест воїна-єгеря». Згідно Указу Президента України за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) нагороджено військовослужбовця - солдата Віктора Тодорашка.Похований на міському кладовищі в м.Старокостянтинів.

Процик Володимир Володимирович народився 13 лютого 2000 року в м.Старокостянтинів. В 2006-2015рр. навчався в Старокостянтинівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №4. В 2015-2018 рр. Володимир навчався в Старокостянтинівському професійному ліцеї за спеціальністю – електрозварник ручного зварювання. В 2018 році розпочав працювати за професією на державному підприємстві «Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал». Від травня 2019р. до листопада 2020р. проходив військову службу в частині Національної Гвардії України в Одесі. 25 лютого вступив до лав ЗСУ в складі НГУ. На початку війни патрулював вулиці м. Кам’янця-Подільського. Потім Володимира перевели охороняти Нетішинську атомну станцію. Для виконання бойових завдань був переведений в 14 ОШБ. Володимир ПРОЦИК героїчно загинув 21 грудня 2023 року від ворожих дронів рф. Це трапилося поблизу населеного пункту Вербове Пологівського району Запорізької області під час виконання бойового завдання, пов'язаного із захистом Батьківщини. Похований на міському кладовищі в м.Старокостянтинів.

Шістер Олександр Вікторович народився 4 травня 1987 року в м.Старокостянтинів .Закінчив Старокостянтинівську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №4. Після закінчення школи проходив строкову військову службу в м.Києві, зв’язківцем. Згодом почав працювати різноробочим на підприємстві «Сидор-хліб», магазин «Ясен». Проходив службу в 68-ій окремій єгерській бригаді. Олександр ШІСТЕР героїчно загинув 31 серпня 2023 року, виконуючи бойове завдання, в районі населеного пункту Райгородка Сватівського району на Луганщині. Він був солдатом. Похований на міському кладовищі в м.Старокостянтинів.

На лінійці-реквіємі директорка школи Неля Мусат наголосила: "Ці хлопці були справжніми героями, які віддали найцінніше за свободу і неподільність нашої держави. Вони не стояли осторонь, коли країна потребувала їхнього захисту. Вони були звичайними хлопцями, чемними, скромними, любили грати у футбол, дружили з однокласниками. Дуже боляче говорити про втрати, особливо коли з життя йдуть молоді люди. Вони завжди залишаться у нашій пам'яті".

Заступник міського голови Валентина Камінська звернулася до присутніх: "Сьогодні ми вшановуємо пам’ять наших полеглих воїнів. Низький уклін всім воїнам, які віддали своє життя за незалежність нашої держави. Ми в боргу перед батьками полеглих воїнів. Герої не вмирають, вони залишаються в нашій пам’яті. Пам’ятні дошки на фасаді їхньої школи є спогадом для сьогоднішніх і наступних поколінь про героїчний подвиг." 

Віршовані рядки, присвячені загиблим, розчулили присутніх. Їх виконали учні школи, нагадуючи  про плач в Україні, зростання могил та помсту за загиблими.

Присутні вшанували пам'ять загиблих захисників хвилиною мовчання та запалили свічки скорботи. 

Загалом уже вісім пам’ятних знаків у школі знову і знову нагадують нам про війну, про батьківське горе, але й символічно закликають нас до поваги і шани усіх, хто захищає і захистив нас. Герої не вмирають, вони відходять у вічність. 

Поділитися