21 листопада, у День Гідності та Свободи України, на фасаді Стецьківського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад" відкрили ще 2 пам’ятні дошки на честь героїв російсько-української війни — Михайла Данилюка та Миколи Панченка. Вони віддали своє життя, захищаючи нашу незалежність та територіальну цілісність України.
Право відкрити меморіальні дошки надали матері Михайла - пані Тетяні та матері Миколи - пані Галині.
ДАНИЛЮК Михайло Олександрович народився 21 листопада 1979 року в селі Стецьки, Старокостянтинівського району, Хмельницької області. З 1986 р. по 1995 р. здобував освіту в Стецьківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. Після закінчення дев'ятого класу навчався в Славутському ліцеї. Потім був призваний на службу в армію. Згодом навчався в Хмельницькому політехнічному коледжі. Захоплювався спортом, відвідував футбольну секцію. Здобувши освіту, тривалий час працював у фірмі “Інструм-Адвіс” (м.Хмельницький). 12 квітня 2023 року був призваний по мобілізації у Збройні Сили України, до в/ч А2900. Подальша служба проходила у в/ч А1126, 25 ОПДБр (25-та окрема повітрянодесантна бригада). Михайло брав участь у боях на території Харківської, Луганської та Донецької областей. Відданий військовій присязі, мужньо виконавши військовий обов'язок в бою за Україну, її свободу і незалежність, загинув 20 березня 2024 року поблизу населеного пункту Тоненьке, Покровського району, Донецької області. Похований на кладовищі с. Стецьки. Нагороджений Орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
ПАНЧЕНКО Микола Васильович народився 25 травня 1979 року в селі Жабче Старокостянтинівського району, в сім'ї колгоспників, навчався у Стецьківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. Випускник 1994 року. Продовжив навчання та здобув професію тракториста в Грицівському вищому професійному училищі № 38. Зростав юнак здоровим, добрим, дружелюбним. Батьки виховували хлопця у любові та в строгості. Микола був світлою, позитивною дитиною. Навчався задовільно та добре, був активним у громадському житті. Після строкової служби в армії повернувся до рідного села та працював трактористом у місцевому колгоспі, користувався повагою серед односельчан. Згодом одружився та переїхав на постійне місце проживання у с. Веряця Закарпатської області. У 2017 році був мобілізований. Старший солдат був зарахований на посаду стрільця-снайпера механізованого відділення 2 механізованого взводу 3 механізованої роти механізованого батальйону Б/4 АН, ВЧ А7015. Вірний військовій присязі Микола Васильович загинув 7 січня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Ягідне Куп'янського району Харківської області. Поховали захисника у селі Веряця Закарпатської області. У нього залишилися мама, сестра, дружина та двоє дітей.
У заході взяли участь рідні загиблих захисників, представники виконавчого комітету міської ради, колектив навчального закладу, духовенство ПЦУ та односельчани.
На лінійці-реквіємі директор школи Сергій Ващук наголосив на важливості прикладу героїв, які своїм життям та вчинками вселяють в наші серця патріотизм і надію. Також до присутніх звернувся Анатолій ЄМЕЛЬЯНОВ із словами подяки матерям за виховання синів, справжніх патріотів. Ці дошки для підростаючого покоління, щоб знали якою ціною дається нам незалежність
Освячення меморіальних дощок провів настоятель Храму Різдва Пресвятої Богородиці отець Андрій.
Віршовані рядки, присвячені загиблим, розчулили присутніх. Їх виконали учні школи, нагадуючи про війну в Україні.
Присутні вшанували пам'ять загиблих захисників хвилиною мовчання та поклали квіти до меморіальних дошок.
Загалом уже три пам’ятні знаки у школі знову і знову нагадують нам про війну, про батьківське горе, але й символічно закликають нас до поваги і шани усіх, хто захищає і захистив нас. Герої не вмирають, вони навіки залишаються у наших серцях.
Поділитися
