23 листопада 2013 року, з нагоди Дня пам'яті жертв годоморів та політичних репресій, відбулося проведення Скорботної ходи до Пам’ятника жертвам голодомору 1932-1933рр. та мітинг-реквієм за участю керівництва виконавчого комітету міської ради, працівників виконавчих органів міської ради, колективів підприємств, установ та організацій, очевидців голоду, релігійних конфесій, громадськості, молоді.
Перший заступник міського голови В. Богачук у своєму виступі зазначив: "Сьогодні, 23 листопада, у цей скорботний День пам’яті жертв голодомору 1932-1933-го років ми згадуємо мільйони наших земляків, яких було приречено на голодну смерть лише за те, що вони були українськими селянами.
Немає сумніву, що в цей день мільйони українців запалять свічку пам’яті у своїх вікнах, покладуть квіти і колоски до пам’ятників невинно убієнних голодом. Так в Україні буде вшановано пам'ять жертв голодомору – геноциду.
Водночас Громадський комітет з вшанування пам’яті жертв голодомору 1932-1933-х років закликає усіх небайдужих українців взяти участь у проекті «Послання нащадкам», написати невеликі листи, в яких вказати чим був голодомор для вашого села, міста, родини. Хто у тому часі вмер голодною смертю, хто рятував, а хто, навпаки, знищував. Хто і як відновлював пам'ять у вашій громаді, писав першу історію. Сотні і тисячі таких послань складуть черговий том Національної книги пам’яті. Пам’яті про пережите. Нагадування, що буває, коли нехтується найвища цінність – життя людини. Цим ми застрахуємо себе від втрати пам’яті про ті страшні роки. Листи направляти за адресою: 01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 9.
Голодомор 1932-33 років – страшний злочин сталінського режиму проти нашого народу, одна з найбільших трагедій ХХ сторіччя. Намагаючись зламати одвічне прагнення українців до свободи та придушити їхню національну свідомість, радянське керівництво обрало найжахливіший спосіб покарання – страту штучним голодом. Почалися розстріли «за п’ять колосків», як чума прокотилися по всій Україні спеціальні бригади з вилучення продовольства – «червоні валки», залишаючи за собою страждання, відчай і смерть.
Науково-демографічною експертизою встановлено, що внаслідок Голодомору Україна втратила майже 4 млн. померлими та більше 6 млн. ненародженими. Кістлява рука голоду торкнулася практично кожного села, кожної родини. Надто високу ціну заплатив наш народ за прагнення бути господарем на власній землі. Ще й до сьогодні спогад про страшний голод в Україні – це незагоєна рана, невичерпний біль, непрощенний злочин.
Ми, українці, глибоко вдячні тим країнам світу, які вже офіційно визнали Голодомор в Україні 1932-1933 років геноцидом українського народу та засудили його.
Страшна чума голодомору прокотилася і нашою Старокостянтинівською землею. Створена міською радою п’ять років тому комісія зібрала більше 2-х сотень свідчень наших земляків про ті страшні роки. Охоплює жах, коли їх читаєш. Ось свідчення Личманюка Миколи Петровича, якому тоді виповнилося лише 10 років. «В сім’ї нас було троє дітей. Щоб прогодувати нас, мама з хати продавала останні речі. Варила нам лободу та гнилу картоплю. Їли цвіт акації, він був дуже солодкий. Дуже мені запам’ятався стукіт візка. Цей візок збирав по місту померлих від голоду і звозив у яму, яка знаходилася на місці теперішньої пожежної частини. Інші свідчення: Ништика Дмитра Купріяновича, Полупан Марії Купріянівни, Булич Анни Давидівни ще страшніші. І таких свідчень сотні.
Прислів’я говорить: «Дізнайся правду і станеш вільним. А якщо боятися цієї правди, то про яку свободу ми можемо говорити».
Ця трагедія має об’єднувати український народ. То ж запалимо, кожний у своїй оселі жалобні свічки і вшануємо пам’ять усіх українців, які померли від геноциду 1930-х років.
Нехай Господь прийме у своєму Царстві душі мільйонів невинно убієнних українців. Нехай спомин про них згуртує нас та додасть любові до ближнього та до рідної України. Тож нехай хвилина мовчання біллю відізветься у наших душах."
Проведення меморіального заходу супроводжувалося покладанням траурних вінків, встановлення лампад і свічок, поминальною панахидою. Жертв Голодомору присутні також вшанували хвилиною мовчання.
Поділитися
