В цій статті хотів би поговорити про ментальне здоров’я, адже в умовах війни саме ментальне здоров’я, наша психіка піддається найбільшому впливу і від новин, які ми читаємо, від обстрілів та від ситуації в цілому.
В 2023 році наш заклад підписав договір з Національною службою здоров’я про роботу за 51 пакетом медичних гарантій «Супровід та лікування дорослих і дітей з психічними розладами». Навчання за даним пакетом пройшли всі лікаріцентру ПМСД та медичні сестри, які ведуть прийом пацієнтів разом з лікарем та отримали відповідні сертифікати.
Також в штаті КНП «Старокостянтиівськй ЦПМСД» працює психолог.
Сьогодні, хочемо, разом з психологом Тетяною ЛЕЙЧЕНКО, висвітлити близьку для всіх тему - це синдром відкладеного життя.
Людині, яка має синдром відкладеного життя, здається, що в цій миті вона проживає щось несправжнє, що її життя десь попереду і десь там у майбутньому вона буде щаслива.
В такому разі вона наче чекає на певний момент: повернення додому, закінчення війни чи інших переломних ситуацій, які "повернуть справжнє життя".
Так часто трапляється, що теперішня точка в нашому житті здається нецікавою чи негідною. Особливо це відчуття загострилося під час війни.
Українці із синдромом відкладеного життя можуть помітити зараз у себе такі симптоми:
- небажання знайомитися з новими людьми;
- відсутність мотивації для зміни роботи чи власного розвитку;
- не бажання робити покупки чи неотримання задоволення від нових речей;
- докори сумління за відпочинок;
- відчуття, ніби ви – спостерігач власного життя.
Як боротися із синдромом відкладеного життя в умовах війни
Ви можете цілеспрямовано відкласти всі або частину справ на завершення війни і свідомо слідувати цій позиції. Проте, якщо ви стали невільним заручником, що спостерігає за життям за плинністю і хоче щось змінити, пропонуємо деякі способи, що допоможуть завершити синдром та почати жити тут і зараз.
Для тих, хто вагається, чи варто боротися із синдромом відкладеного життя під час війни, попереджаємо: він впливає на абсолютно всі сфери і тривале перебування в такому стані здатне збити ваші життєві орієнтири, змінити ставлення до себе та навколишніх, привести до апатії чи навіть депресії. .
- Не відмовляйтеся від планів та не відкладайте їх на «після війни». Не варто відмовлятися повністю від того, що хочете зробити після перемоги, просто ретельніше придивитися до задуманого. Можливо, є справи, які можна зробити вже зараз, а обмежені зовнішніми ресурсами – відкласти до сприятливих умов.
- Дійте. Банально, але починати щось робити. Можете почати з маленьких справ: зробити перестановку вдома, купити гарну постіль чи новий посуд, сходити на каву з подругою тощо. Маленькі кроки наближають вас до життя.
- Плануйте. Розуміємо, що в умовах обстрілів, відключення світла та загрозливих прогнозів важко спланувати щось бодай на наступний день. Планування протесту нам перебувати у фокусі подій та не впустити важливе. Також ви завжди можете скласти і план Б.
- Будьте активним. Пасивне очікування перемоги тільки розтягує час до неї, а ось якщо ви будете активно працювати, організуєте свій режим дня, почнете волонтерити чи допомагати близьким – таким чином наближаючи перемогу і заряджати своєю активністю оточуючих. До того ж така активність дарує заряд енергії та блокує песимістичні сценарії з ваших думок.
- Хвалить себе. Починаючи від найменших змін та успіхів хваліть себе щодня. Адже ви – великий молодець, якщо попри війну в країні ви змогли вести активний спосіб життя та навіть якщо не вдалося досягти бажаного результату.
- Спілкуйтеся. Людина – істота соціальна, тому їй необхідне спілкування з людьми. Не відкладайте зустрічі з друзями, адже ваші близькі люди – це все, що цінно зараз.
З повагою, Анатолій ШВЕЦЬ
директор КНП «Старокостянтинівський ЦПМСД»
Поділитися
