Мавпяча віспа: які симптоми, хто в групі ризику, як лікувати

Віспа мавп – рідкісне вірусне зоонозне захворювання (тобто захворювання, що передається людині від тварин), симптоми якого у людини схожі з симптомами, які спостерігалися в минулому у пацієнтів з натуральною віспою, проте менш серйозні (з гарячкою, висипом і збільшенням лімфатичних вузлів, хоча можливим є і виникнення ускладнень). Випадки захворювання на віспу мавп досі спорадично виникають в деяких районах Африки, де переважають тропічні вологі ліси. Вірус віспи мавп схожий з натуральною віспою людини - хворобою, яка була повністю викоренена в 1980р.

Вірус віспи мавп було вперше досліджено у лабораторії в Данії у 1958 році. Спорадичні випадки захворювання віспою мавп з 1970р. реєструються в 10 країнах Західної і Центральної Африки: Демократичній Республіці Конго, Республіці Конго, Камеруні, Центральноафриканській Республіці, Нігерії, Кот д’Івуарі, Ліберії, Сьєрра-Леоне, Габоні і Південному Судані. Перший випадок віспи мавп у людини був задокументований в Демократичній Республіці Конго.

З 2017 року в Нігерії триває спалах віспи мавп, а на сьогоднішній день підтверджено 218 випадків захворювання. В 2018 році вперше в Ізраїлі зареєстровано завезений випадок захворювання людини на вірус мавпячої віспи (MPXV — Monkeypox virus) у громадянина цієї країни, який працював у Нігерії . Однак переважна більшість випадків, як і раніше, реєструється в Демократичній Республіці Конго – у період з 1 січня по 31 жовтня 2021 року. було зареєстровано 2 780 випадків захворювання та 72 випадки смерті (коефіцієнт летальності випадків 2,6%).

13 травня 2022 року Всесвітня організація охорони здоров’я була повідомлена про два лабораторно підтверджених випадки та один імовірний випадок віспи мавп з одного домогосподарства у Сполученому Королівстві. 15 травня було зареєстровано чотири додаткові лабораторно підтверджені випадки серед відвідувачів Служб сексуального здоров’я з везикулярним висипом у чоловіків, які мають секс з чоловіками.

Пацієнти з мавпячою віспою, яких виявляли у таких країнах, як США, Сингапур, Ізраїль та Великобританія, зазвичай мали в анамнезі подорожі до Нігерії чи інших країн Африки.

Інкубаційний період віспи мавп зазвичай становить від 6 до 13 днів, але може становити від 5 до 21 дня. Вважається, що людина не є заразною протягом періоду інкубації.

Інфекцію можна розділити на два періоди:

• Період інвазії (тривалість 0-5 днів), що характеризується гарячкою, сильним головним болем, лімфаденопатією, болем у спині, міалгією та вираженою астенією. Лімфаденопатія є характерною рисою віспи мавп, на відміну від вітряної віспи, кору чи натуральної віспи.
• Період шкірного висипу – зазвичай починається протягом 1-3 днів після появи гарячки. Висип, як правило, більше концентрується на обличчі та кінцівках, а не на тулубі. Спочатку виникає на обличчі (в 95% випадків) і потім поширюється на інші частини тіла (долоні та ступні в 75% випадків). Висипання проходять кілька етапів розвитку - від макулопапул (papula — ураження шкіри (частіше округле), підняте над рівнем навколишньої шкіри) до везикул (невеликих наповнених рідиною бульбашок) і пустул, які приблизно через 10 днів покриваються корочками. До повного зникнення кірочок може пройти три тижні. Кількість висипу коливається від кількох до кількох тисяч. У важких випадках висип може зливатися, з відшаруванням великих ділянок шкіри.

У деяких пацієнтів перед появою висипки розвивається важка лімфаденопатія , яка є характерною ознакою віспи мавп в порівнянні з іншими схожими захворюваннями.

Віспа мавп, як правило, проходить самостійно, і симптоми тривають від 2 до 4 тижнів. Важкі випадки частіше зустрічаються серед дітей і мають зв’язок з тривалістю контакту з вірусом, станом здоров’я пацієнтів та характером ускладнень. Імунодефіцит та вагітність також можуть призводити до гірших наслідків хвороби.

Інфікування в індексних випадках відбувається в результаті прямого контакту з кров'ю, біологічними рідинами, а також ураженою шкірою або слизової інфікованих тварин. В Африці документально зареєстровані інфекції у людей в результаті поводження з інфікованими мавпами, гамбійських щурами і білками, при цьому основним резервуаром вірусу є гризуни. Одним з можливих факторів ризику є вживання в їжу м'яса інфікованих тварин без належної термічної обробки.

Вторинна передача, або передача від людини людині, відбувається в результаті тісного контакту з інфікованими виділеннями з дихальних шляхів, пошкодженнями шкіри інфікованої людини або з предметами, контамінованих біологічними рідинами або матеріалами з осередків ураження хворої людини.

Передача може також відбуватися через плаценту від матері до плоду (що може призвести до вродженої віспи мавп) або під час тісного контакту під час і після народження.

Вірус віспи мавп зазвичай лікується симптоматично. Ефективність вакцинації проти натуральної віспи для профілактики віспи мавп в минулому досягала 85%, однак після повної ліквідації натуральної віспи у всьому світі ця вакцина більше недоступна для основної частини населення. Проте, наявність вакцинації від натуральної віспи в минулому може сприяти менш важкому перебігу захворювання.

Профілактика:

Необхідно уникати тісних фізичних контактів з людьми, інфікованими віспою мавп. При догляді за хворими людьми необхідно надягати рукавички і використовувати засоби захисту. Після відходу за хворими людьми або після відвідин таких людей необхідно регулярно мити руки. Хворих рекомендується ізолювати або на дому, або в лікувальному закладі.

Мандрівники до країн Західної Африки, ендемічних з MPXV, повинні уникати контактів з тваринами, що можуть бути носіями хвороби (гризуни, сумчасті тварини, примати), утримуватися від вживання м’яса диких тварин. Необхідно дотримуватись гігієнічних норм, належної безпеки харчових продуктів та питної води.

У разі появи будь-яких симптомів захворювання під час подорожі або після повернення необхідно терміново звернутися по медичну допомогу.

Стаття підготовлена сімейним лікарем Середюком В.І.

З повагою, директор А.І.Швець     

       та медичний персонал КНП «Старокостянтинівський ЦПМСД»  

Поділитися