Суттєве значення в історіях держав і народів, а також у взаєминах ними має минуле і його інтерпретації. Для кожної національної меншини історія є невичерпною скарбницею власних знань, джерелом гордості за історичну спадщину, постачальником героїв, які реалізовують приклади бажаних рис, позицій і поведінки. Часто вона є узаконенням сучасних прагнень і національних цілей. Тому нічого дивного, що інтерпретації минулого часто є полем між різними суспільними та політичними середовищами, як в середині окремих народів, так і між різними державами й народами.
Складно знайти кращий приклад суперечок про минуле, які віддавна ведуть між собою поляки, євреї та українці. Дискусії навколо історичних постатей точаться з давніх часів і по теперішній час, відкривали нові поля полеміки щодо глорифікації та героїзації своїх народних героїв, особливо в період Другої світової війни.
Незалежно від реального історичного багажу, суперечки про минуле завжди залишаються функцією сучасності. Лише таким чином можна пояснити факт, що порівняно швидко після закінчення Другої світової війни вдалося розпочати справжній конструктивний діалог між євреями та німцями чи між німцями й поляками. Цей діалог став можливим і плідним передусім тому, що обидві сторони не зосереджувалися на виставленні рахунків і бичуванні іншої сторони, а на пошукові такої площини для майбутніх стосунків, котра, враховуючи багаж минулого, запевнить відносини, оперті на рівноправності партнерів і взаємній пошані.
Важливою умовою відкритого до партнера діалогу є розуміння його перспективи погляду на спірні проблеми, способу мислення, системи цінностей, мотивації.
На особливу увагу міжнаціональні стосунку заслуговують в умовах сучасності, в період різких змін в геополітичній обстановці, де доволі часто штучно створюються підстави для взаємних образ. Часті міжетнічні суперечки можна спостерігати в інформаційному просторі. Проте, як відмічають експерти в галузі ЗМІ, зазвичай конфлікт, який виникає між двома етнічним групами – підігріває третя.
Окремої уваги заслуговують випадки, коли теоретичні образи переформатовуються в практичну площину, тобто суспільно-небезпечні діяння, за які передбачено кримінальну відповідальність, наприклад ст. 161 КК України «Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками».
Крім того, фіксація великої кількості актів вандалізму, які прокотилися хвилею в Україні, також кваліфікуються як злочинні дії, за що передбачено кримінальну відповідальність.
Слід зробити висновки, що передусім необхідно поважати самого себе, не допускати образ представників інших національних меншин, пам’ятати про кримінальну відповідальність за такі дії. Закликати осіб даної категорії до взаємоповаги та порозуміння, терпимості та усвідомлення того, що всі громадяни України, незалежно до їх національної належності мають рівні права та рівні обов’язки перед державою.
Поділитися
