На столі нові повідомлення про вчинення насильства в сімї . Передивляюся інформацію, надану працівниками міліції: наявність тілесних ушкоджень, присутність дітей, ознаки алкогольного сп’яніння у потерпілих та постраждалих. Із колегою йдемо на обстеження для з’ясування обставин вчинення насильства.
Перша адреса. Дзвонимо, відчиняє молода приваблива жінка:«Ні , дякую. У нас все добре, не потрібно ніякої допомоги. Він попросив пробачення. Це було востаннє».
Говорить і стискає губи з опущеними кутиками. А в очах не кохання, чи спокій, чи, хоча б , образа – ні. В них - приреченість. Жінка уже сама не вірить в те, про що говорить.
Зачиняє двері.
Наступна адреса. Інше помешкання, інша жінка, інший погляд, інша посмішка. Зухвала, як виклик усьому світу.
Розпитуємо, пропонуємо допомогу. Коли торкаємося питання алкоголю – банальна фраза: «А який чоловік зараз не п’є? Всі п’ють»
І знову посмішка – виклик.
Наступні двері відчиняє хлопчик. Як і всі звичайні діти влітку – із брудом під нігтями і збитими колінами. В темних оченятах настороженість.
Представляємось. Просимо покликати дорослих. До нас виходить жінка. Розмовляємо з нею на кухні. Їй соромно розповідати про свої негаразди. Проблеми у сім’ї вже не перший рік, однак вона досі намагається знайти всьому виправдання.
Чоловік повертається додому п’яний? - Проблеми на роботі, день народження колеги, зустріч з давнім другом і тому подібне.
Жорстко контролює витрати? – В нього маленька заробітна плата, потрібно економити.
Обмежує контакти з оточуючими ?– Кохає, а тому ревнує.
Влаштовує скандали, врешті – б’є? - Сама винна – спровокувала.
На запитання стосовно дітей відповідає: « Він їх не чіпає, діти нічого не бачать»
І знову нове виправдання уже своєї позиції: «Я буду все терпіти заради дітей. У них має бути батько.»
На вулиці на нас чекає хлопчик. Підходить: «Коли я виросту, я його…» І недоказавши, злякавшись власної сміливості, кидається в під’їзд…
Наведені ситуації не є винятками .Кожна друга жінка, яка стала жертвою домашнього насильства вибирає для себе ту, чи іншу стратегію уникнення проблеми.
Не так легко вирватися з кола домашнього насильства.
Процес прояву насильницьких дій відбувається за єдиною схемою. Деякий час у кривдника накопичується роздратування. Вибух агресії може бути спровокований будь – чим. Згодом настає фаза примирення - так званий«медовий місяць». Кривдник може завалювати жертву подарунками, безупинно обіцяти виправитися, пояснювати свою поведінку раптовим потьмаренням, втратою контролю,життєвими негараздами. Емоції, які є невід’ємною частиною життя, опановують скривдженою жінкою і вона прощає. На якийсь час стосунки в сім’ї налагоджуються, але потім агресія наростає з новою силою. І все починається спочатку.
Якщо жінка і намагається втекти із домашнього пекла, нездоланною перешкодою стають стереотипи, що сягають своїми коренями у віки.
Українська жінка ладна зупинити коня на скаку, зайти в палаючу хату, аби врятувати все нажите важкою працею, але сміття з подвір’я вона не виносить, а закопує десь в закапелках своєї душі, разом із змарнованими мріями та сподіваннями.
Жінка, призначенням якої є дарувати життя, кохання та затишок, мовчки терпить знущання, тим самим прирікаючи своїх дочок на долю жертви, а синів на вічну роль агресора.
Саме з такими сім’ями працює Старокостянтинівський міський Кризовий центр. Одне із найважливіший і ,без сумніву, найважчих завдань – допомогти обом конфліктуючим усвідомити помилковість своєї позиції,погодитися отримати допомогу . Нерідкі випадки, коли кривдник сам звертається до Кризового центру за поміччю, коли розуміє, що в деякі моменти просто не може себе контролювати. Спеціалісти не роблять різниці, не дають оцінок, адже не важливо хто першим зупиниться, головне - розірвати замкнене коло домашнього насильства. Тоді туди просочиться нова інформація, нові знання, підтримка і допомога…
Поділитися
